Бетонна історія
Як кажуть, спочатку було слово. А по-нашому, по-залізобетонськи, спочатку був цемент і бетон. Скільки століть довелося мучитися, щоби з його винайденням відпала необхідність ламання й транспортування великих брил, обробки й припасовування каменів.
Відомі різні версії появи бетону. Одна з них свідчить, що археологи виявили в невеликій хатині підлогу, зроблену з бетону, товщина якої становила одну четверту метра (25 см). Сталося це на території колишньої Югославії. Знахідка датувалася ще кам'яного віку (як передбачається - 5600 рік до нашої ери ). Як з'ясувалося, бетонний розчин складався з місцевого червонуватого вапна та гравію.
У Єгипті був знайдений бетон, що відноситься до 950 року до н. е, в гробниці Теве. Більш успішними в бетонуванні виявилися римляни. Важко повірити, але побудовані ними бетонні конструкції збереглися дотепер. Саме так виглядає «римський бетон».
У Єгипті був знайдений бетон, що відноситься до 950 року до н. е, в гробниці Теве. Більш успішними в бетонуванні виявилися римляни. Важко повірити, але побудовані ними бетонні конструкції збереглися дотепер. Саме так виглядає «римський бетон».
Невідомий винахідник здогадався залити дрібні камені розчином вапна й піску. Коли суміш затужавіла, утворився штучний камінь. Побачивши, що ця штука міцна і не так вже вартісна,римляни почали вимайстровувати споруди так, що в очах рябить, а на язиці крутиться лише слово «неперевершено".
Пантеон одна з головних визначних пам'яток Риму. У перекладі з давньогрецької його назва означає "Храм усіх богів". Побудований він на масивному фундаменті, з бетону і цегли. Полегшують вагу споруди порожнечі в стінах.
Як бачите, особливістю є відсутність вікон.Лише отвір у центрі даху, так званий «окулюс» ‒ єдине джерело світла, діаметр якого ‒ 9 метрів.
Про такий собі «димар» у куполі храму приповідують багато легенд. Одні кажуть, що це небесне всевидяче око, інші взагалі вважають, що спочатку отвору не було, а прорубали його розгнівані духи на служінні першої месси.
Про купол теж є багато чого цікавого.
Виготовили його з бетону,а замість каміння використовували легкі метеріали. Але, як би архітектори не «полегшували» купол, він все одно вийшов надто важким. Щоби витримати таку полусферу треба було збільшити товщу стін до 6 метрів!
Якщо раптом потрапите в Пантеон,не блукайте,а тримайте купи туристів. Хто зна,чи ви перекричите шестиметрову стіну.
За однією з легенд про створення куполу, зсередини храм наповнювався землею, змішаною з золотими монетами. Архітектор сказав, що кожен, хто знайде монету, може забрати її собі. Через декілька годин землі в Пантеоні не було.
Про такий собі «димар» у куполі храму приповідують багато легенд. Одні кажуть, що це небесне всевидяче око, інші взагалі вважають, що спочатку отвору не було, а прорубали його розгнівані духи на служінні першої месси.
Про купол теж є багато чого цікавого.
Виготовили його з бетону,а замість каміння використовували легкі метеріали. Але, як би архітектори не «полегшували» купол, він все одно вийшов надто важким. Щоби витримати таку полусферу треба було збільшити товщу стін до 6 метрів!
Якщо раптом потрапите в Пантеон,не блукайте,а тримайте купи туристів. Хто зна,чи ви перекричите шестиметрову стіну.
За однією з легенд про створення куполу, зсередини храм наповнювався землею, змішаною з золотими монетами. Архітектор сказав, що кожен, хто знайде монету, може забрати її собі. Через декілька годин землі в Пантеоні не було.
А зараз уявіть,як ходите своїми двома по дорогоцінному камінні. Марнотратство? Тільки не для Костянтина Великого, що ходив по коштовній підлозі у 324 році, коли заснував на свою честь храм Святої Софії.
Літописці тих часів називали храм «пречудовим видовищем, що злітає до небес, повним сонячного світла так, ніби світло випромінювалося зсередини».
Ще ніколи Константинополь не бачив такого видовища : з усіх кінців доставляли золото,мармур, срібло,слонову кістку, дорогоцінні камені. З навколишніх античних храмів вивозилося все, що могло стати в нагоді для нового собору.Згадана підлога була зроблена з яшми та порфіру.
"Теперішні споруди розраховані на 100—120 років. Однак римські портові споруди збереглися протягом 2 тисяч років та вистояли за умов хімічного впливу та підводних течій".
Споруджуючи такі храми, з`являлися нові постаті, що удосконалювали схему виробництва будівельного матеріалу. Але,як не дивно, давньоримський цемент виявився стійкішим за сучасний, бо технологія виготовлення першого вимагає менших витрат енергії і є більш екологічною(про що свідчить дослідження Лабораторії Лоренса Берклі).З давніх часів збереглись і записи стародавніх римлян про якість цементу та вулканічного попелу. «В середині 20-го століття бетонні конструкції були розраховані на 50 років, і чимало таких будівель вже доживає свій вік», — говорить Пауло Монтейро, професор цивільної і екологічної інженерії в Університеті Каліфорнії.
Сучасники вирішили піти «всім на зло», і почали випробування унікального бетону, що має властивості самостійно відновлювати тріщини та пошкодження. І це все за допомогою бактерій!
Голландським вченим вдалося створити "живий" бетон, який "заліковує" тріщини, як рани на людському тілі. Для цього вони додали до складу гранули, що містять спори бактерій роду Bacillus та лактат кальцію, який живить мікроорганізми.
Фахівці зазначають, що спори можуть протягом багатьох років зберігати свої властивості. У випадку появи тріщини волога потрапляє всередину гранул і бактерії переходять в активний стан.
Під час лабораторних досліджень мікроорганізми успішно справлялися з ремонтом тріщин шириною 0,5 міліметра. Тепер дослідники хочуть перевірити їхню ефективність у реальних умовах.
Що ж : у добру, «живобетонну» путь»!
Голландським вченим вдалося створити "живий" бетон, який "заліковує" тріщини, як рани на людському тілі. Для цього вони додали до складу гранули, що містять спори бактерій роду Bacillus та лактат кальцію, який живить мікроорганізми.
Фахівці зазначають, що спори можуть протягом багатьох років зберігати свої властивості. У випадку появи тріщини волога потрапляє всередину гранул і бактерії переходять в активний стан.
Під час лабораторних досліджень мікроорганізми успішно справлялися з ремонтом тріщин шириною 0,5 міліметра. Тепер дослідники хочуть перевірити їхню ефективність у реальних умовах.
Що ж : у добру, «живобетонну» путь»!
